Великодушність Ісламу у військовій сфері

Толерантність в ісламі щодо війни

Цілком природньо, що між людьми можуть відбуватися непорозуміння та війни. Зазвичай, це трапляється через расові або релігійні відмінності, через жагу розширення володінь, впливу та економічних інтересів. Всевишній Аллаг говорить: Якби Аллаг не стримував одних людей iншими, то на землi ширилося б нечестя. Та Аллаг — Володар великої ласки для свiтiв! «Якби Аллаг не стримував одних людей iншими, то на землi ширилося б нечестя. Та Аллаг — Володар великої ласки для свiтiв!» (Коран, 2:251)

Війна, в розумінні ісламу, ведеться, в першу чергу, через людські фактори. Всевишній Аллаг говорить: «I не будьте як тi, що погордо вийшли зi своїх осель, хизуючись перед людьми, i якi збивали iнших зi шляху Аллага. Аллаг осягає те, що вони роблять!» (Коран, 8:47)

Отже, однією з причин ведення війни в ісламі є прагнення припинити ворожнечу і допомогти пригніченим. Всевишній Аллаг говорить: «I чому б вам не боротися на шляху Аллага заради слабких чоловiкiв, жiнок i дiтей, якi говорять: «Господи наш! Виведи нас iз цього мiста, жителi якого є несправедливими. Даруй нам вiд Себе покровителя, даруй нам вiд Себе помiчника!» (Коран, 4:75)

• Іслам не є релігією тероризму, агресії, або поширення війни, як це намагаються зобразити його вороги. Аллаг наказує не переступати межі дозволеного. Всевишній Аллаг y говорить: «I борiться на шляху Аллага проти тих, хто бореться проти вас. Але не виявляйте ворожостi при цьому, бо ж, воiстину, Аллаг не любить тих, хто виявляє ворожiсть!» (Коран, 2:190)
• У разі війни з ворогами, іслам приписує своїм послідовникам схилятися до мирного договору, якщо їх попросять про це. Іслам не є релігією вбивства і не отримує задоволення від пролиття крові. Всевишній Аллаг y говорить: «Якщо вони оберуть мир, то обирай його й ти. I покладай сподiвання на Аллага. Воiстину, Вiн — Всечуючий та Всезнаючий!» (Коран, 8:61)
• Іслам не наказує боротися з тими, хто не бореться і не ворогує із мусульманами. Всевишній Аллаг y говорить: «Окрiм тих, якi приєдналися до людей, мiж вами i мiж якими є договiр; а також тих, якi прийдуть до вас, а серця їхнi будуть стискатися вiд думки про боротьбу проти вас або проти свого народу. Якби Аллаг побажав, то Вiн зробив би їх сильнiшими за вас, i вони неодмiнно розпочали би битву iз вами! Та якщо вони вiдступлять, не почнуть битви i запропонують вам мир, то Аллаг не дозволить вам жодних дiй проти них!» (Коран, 4:90)
• У війни в ісламі існують певні правила і етичні норми (адаб), аби мусульмани не виходили за межі людяності. Бій ведеться тільки з тими, хто безпосередньо бере участь у битві з мусульманами або допомагає в цьому. Що ж стосується людей похилого віку, дітей, жінок, хворих, лікарів, ченців, то з ними не ведеться бій. Також не можна добивати поранених, спотворювати трупи ворогів, вбивати тварин, знищувати будівлі, забруднювати воду і криниці або переслідувати тих, хто втік з поля бою. Такими були настанови шляхетного Пророка s і його благочестивих намісників (аль-хуляфá ар-рáшідун) головнокомандуючим їх армій. Політика великодушності ісламу була втілена в життя Посланцем Аллага y при відкритті Мекки. Її жителі, свого часу, вигнали Пророка s з неї, мучили його (мир йому і благословення Аллага) і вбивали його сподвижників, а також змовилися вбити й його самого (мир йому і благословення Аллага) s. Незважаючи на все це, після відкриття Мекки Пророк s сказав: «Хто увійде в будинок Абу Суфьяна, буде в безпеці; хто закриє свої двері, буде в безпеці; хто залишить свою зброю, буде у безпеці» (Муслім)
• Іслам поважає права ворогів. Це стосується і бранців. Він виявляє до них людяність. Не можна їх мучити, принижувати, лякати, калічити або не давати їм їжу і питво, поки вони не помруть. Навпаки, з ними слід поводитись якнайкраще і виявляти повагу. Всевишній Аллаг говорить: «Вони дають їжу нужденному, сиротi та полоненому, хоча й самi хочуть її: «Ми годуємо вас заради Лику Аллага; ми не прагнемо вашої вiдплати чи вдячностi!» (Коран, 76:8-9)
  Послідовники ісламу поспішали втілити у життя ці людяні настанови щодо полонених. Абу Азіз ібн Умейр, брат Мусаба ібн Умейра, розповідав: «Я був одним з бранців битви біля Бадру. Посланець Аллага y сказав: «Я заповідаю вам добре ставитись до полонених». Я ж був бранцем одного з ансарів. Коли їм приносили обід і вечерю, вони їли фініки, а мене годували хлібом, втілюючи у життя заповіт Посланця Аллага y» (Аль-Му`джам ас-Сагир)
• Бранця можуть звільнити без викупу, в обмін на викуп або ж в обмін на полоненого-мусульманина – в залежності від загальної користі, яку бачить правитель мусульман. Всевишній Аллаг говорить: «Тож коли ви зустрiчаєте тих, якi не увiрували, рубайте їхнi шиї. А коли ви здолаєте їх, то мiцно накладайте пута! Далi або милуйте їх, або берiть викуп — доти, доки вiйна не скине свiй тягар.» (Коран, 47:4)

• Іслам приписує добре ставитись до місцевих жителів, країну яких відкривають мусульмани. Посланець Аллага y заповів добре ставиться до коптів. Він (мир йому і благословення Аллага) s сказав: «Коли ви відкриєте Єгипет, я заповідаю вам добре ставитись до коптів. Адже, воістину, їм треба гарантувати захист і виявити до них милість». До переможеного народу не можна застосовувати насильство, зневажати, забирати їх майно, принижувати, знищувати їх оселі, нерозважливо зловтішатися або мстити. Навпаки, потрібно їх виправляти, справедливо ставитись до них, наказувати їм добро і забороняти засуджуване. Раніше мусульмани вже застосували настанови свого Пророка s. Кращим доказом цього є угоди, яку Умар ібн аль-Хаттаб (хай буде вдоволений ним Аллаг) уклав із жителями Єрусалиму, коли він увійшов до нього переможцем. Він сказав: «В ім’я Аллага Милостивого, Милосредного! Я, раб Аллага, Умар ібн аль-Хаттаб, правитель правовірних, надаю жителям Єрусалиму (Аль-Му`джам ас-Сагир)
  безпеку: я гарантую безпеку їх життю, майну, церквам і хрестам… Ніхто силоміць не буде навернений у іслам і нікому з них не буде завдано шкоди». Чи бачила історія подібне шляхетність, справедливість і поблажливість з боку переможця щодо переможених? Разом з цим, він (хай буде вдоволений ним Аллаг) міг поставити їм будь-які умови, але він виявив справедливість і великодушність. Саме тому війна, з точки зору ісламу, є людяною і не переслідує мирських цілей.