Іслам та принцип великодушності

Коли мова йде про великодушність в ісламі, то це стосується всього ісламу, а не тільки якихось його частин, адже великодушність входить до усіх його складових. Посланець Аллага y сказав: «Найкраща ваша релігія – легка». Також він d сказав: «Найулюбленішою релігією для Аллага є великодушна релігія єдинобожжя» Аль-Бухарі
Тому іслам – це шлях абсолютної поблажливості і релігія поміркованості.
Всевишній Аллаг говорить: Так Ми спрямували вашу громаду на середнiй шлях, щоб ви були свiдками для людей, а Посланець щоб був свiдком для вас. (Коран, 2:143)

Іслам – релігія великодушності у сфері політики і зовнішньодержавних стосунків. Всевишній Аллаг говорить: Аллаг не забороняє вам бути дружнiми та справедливими до тих, хто не бився з вами через вiру та не виганяв вас iз ваших домiвок. Воiстину, Аллаг любить справедливих. (Коран, 60:8)
Іслам – релігія великодушності в громадській сфері. Всевишній Аллаг говорить: О люди! Воiстину, Ми створили вас iз чоловiка та жiнки й зробили вас народами та племенами, щоб ви знали одне одного. Воiстину, найшанованiшi з-посеред вас перед Аллагом — найбiльш богобоязливi! Воiстину, Аллаг — Всезнаючий, Всевiдаючий! (Коран, 49:13)
Іслам – релігія великодушності у сфері моральності. Всевишній Аллаг говорить: Прости цих людей, закликай робити добро й залиш невiгласiв. (Коран, 7:199)
Якi витрачають на милостиню у радостi та в бiдi, якi стримують гнiв та прощають людей. Аллаг любить тих, якi роблять добро! (Коран, 3:134)
Вiдштовхни зло чимось добрим, i тодi той, iз ким ти ворогував, стане для тебе наче близький друг. (Коран, 41:34)
Іслам – релігія великодушності у сфері поклоніння. Всевишній Аллаг говорить: А тi, якi увiрували й робили добро — а Ми не вимагаємо вiд людини понад її можливостi — вони є жителями раю й будуть вони там довiку! (Коран, 7:42)
Іслам – релігія великодушності у сфері економіки. Всевишній Аллаг говорить: А тi, якi пожирають лихву, воскреснуть лише так, як тi, кого своїм дотиком вразив шайтан. Це так, адже вони казали: «Торгiвля схожа на лихварство!» Та Аллаг дозволив торгiвлю, але заборонив лихварство. А якщо хтось пiсля того, як прийшло до нього повчання вiд Господа, припинить займатися цим, то буде прощено йому те, що вже минуло, I справа його належить Аллагу! А якщо хто знову почне займатися цим, то житлом таких буде вогонь. I будуть вони там довiку! (Коран, 2:275)
Іслам – релігія великодушності у сфері взаємин. Всевишній Аллаг говорить: I скажи Моїм рабам, щоб вони розмовляли одне з одним тiльки найкращим чином, бо шайтан сiє мiж ними ворожнечу. Воiстину, шайтан для людини — явний ворог! (Коран, 17:53)
Іслам – релігія великодушності у сфері виховання і освіти. Посланець Аллага y сказав: «Полегшуйте, а не ускладнюйте; радуйте, а не відштовхуйте» Ібн Хіббан

Тексти ісламського законодавства закликають зміцнювати принцип поблажливості і легкості. Вони спонукають до практичного втілення цього принципу в житті ісламського суспільства, як на особистому, так і на загальному рівні.
Посланець Аллага y сказав: «Воістину, в чому б не була м’якість, вона завжди прикрашає це собою. І що б не лишилось м’якості, воно неминуче стає порочним» Муслім

Посланець Аллага y сказав: «Будь поблажливим і до тебе буде поблажливим Аллаг» Ахмад

Також Посланець Аллага y сказав: «Воістину, Аллаг любить м’якість у всьому» Аль-Бухарі

Посланець Аллага y звернувся із благанням до Аллага за ту людину, яка виявила м’яке ставлення до своєї громади (Умма) 11 , послідувала принципом поблажливості і легкості в управлінні нею. Він d сказав: «О Аллаг! Ускладни тому, кому було дано керувати якоюсь справою моєї громади і він ускладнив їм. І вияви м’якість щодо того, кому було дано керувати якоюсь справою моєї громади і він виявив щодо них м’якість» Муслім

Все, що веде до великодушності, з точки зору ісламу, веде до Раю і віддаляє від Вогню. Пророк y сказав: «Хто був легким, м’яким, близьким, того Аллаг зробить забороненим для Вогню!»

Але слід знати, що під поблажливість та легкість, особливо в питаннях поклоніння, не розуміється порушення Шаріату і релігії. Тому не можна дозволити заборонене або заборонити дозволене. Також не можна виявити недбалість у втіленні його законів і наказів. Не можна порушувати ісламські принципи і загальноприйняту етику. Навпаки, поблажливість і легкість далекі від ускладнення та труднощів, від гріха та непослуху. Аїша y, дружина Посланця Аллага y, сказала: «Коли б Посланцю Аллага y не пропонували на вибір одну з двох справ, він незмінно обирав більш легке з них, якщо тільки не було воно гріховним. Якщо ж було в цьому щось гріховне, то він тримався від такої справи далі, аніж будь-хто з людей» Муслім

Винятком з цього є випадки крайньої необхідності, у якої – окремі законоположення. Далі ми розглянемо приклади великодушності ісламу в різних сферах.

Великодушність ісламу у сфері віровчення

Віровчення є основою ісламу, на якій ґрунтується вся релігія. Воно є фундаментом. В кого немає віровчення – немає релігії. Наш Всевишній Господь сповістив про це, сказавши: Аллаг не прощає, коли Йому приписують рiвних, але прощає все iнше, крiм цього, тому, кому побажає! I хто приписує Аллагу рiвних, той чинить великий грiх! (Коран, 4:48)

Приклади великодушності ісламу в питаннях віровчення

Іслам має найясніше віровчення. Воно є легким. Його може зрозуміти як невіглас, так і вчений; як дитина, так і дорослий. Іслам закликає вірити в Аллага і поклонятися лише Йому без будь-якого посередника. Про це віровчення знає кожен. Воно не властиво лише якійсь групі людей. Це віровчення не зменшує ролі розуму і не нехтує ним, наказуючи поклонятися камінням, деревам або тваринам. Навіть неосвічений бедуїн в пустелі може його зрозуміти. Коли одного разу бедуїна запитали, за допомогою чого ти пізнаєш свого Господа, то він відповів: «Гній вказує на верблюда, послід – на осла, а сліди ніг – на подорожнього. Наступаюча ніч, прийдешній день, небо, зведене вежами, земля, посипана дорогами, й море, вкрите хвилями хіба не вказують на Того, Хто все бачить та все чує?».
Іслам зобов’язав всіх своїх послідовників вірити в усіх попередніх посланців і в усі попередні зіслані писання. Всевишній Аллаг говорить: Посланець увiрував у те, що зiслано йому вiд Господа його, а разом iз ним — вiруючi. Усi увiрували в Аллага, в ангелiв ого, у книги ого, у посланцiв Його: «Ми не проводимо межi мiж посланцями». Вони говорять: «Слухаємо та пiдкоряємось! Даруй нам прощення, Господи наш, i до Тебе — повернення!» (Коран, 2:285)
Нікого не примушують приймати іслам силою без глибокого переконання або бажання. Всевишній Аллаг говорить: Немає примусу до релiгiї. (Коран, 2:256)
Реалїї життя є такими, що за бажанням Аллага, люди сповідують різні релігії. І ніхто не в змозі змусити когось бути мусульманином. Всевишній говорить: Якби твiй Господь побажав, то увiрували б усi, хто живе на землi. Та чи змiг би ти примусити людей стати вiруючими? (Коран, 10:99)
У того, до кого дійшов заклик іслама, є свобода вибору: прийняти чи відкинути іслам. Всевишній говорить: Скажи: «Iстина — вiд Господа вашого! Хто хоче, нехай вiрує, а хто не хоче, нехай не вiрує». Воiстину, Ми приготували для нечестивцiв вогонь, який накриє їх, наче намет. А коли вони проситимуть допомоги, то допоможуть їм водою, схожою на розтоплений метал, який лишає опiки на обличчях. Гидкий цей напiй, i погана така обитель! (Коран, 18:29)
Висновки щодо віри людини, з точки зору ісламу, виноситься на підставі явних справ і слів людини. Про справжній намір знає лише Аллаг. Ні про кого не можна судити, виходячи з його намірів, адже це – внутрішнє питання між рабом і його Господом. Ніхто з людей не в змозі, ким би він не був, дізнатися про це. Саме тому Посланець Аллага y суворо висловився про тих, хто робить висновки про людей, спираючись на власні припущення щодо їх намірів. Усама ібн Зейд y сказав: «Якось раз Посланець Аллага y відправив нас у військовий похід. Ми почали битися і я наздогнав чоловіка, який сказав: «Немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага!», - але я вбив його. Після цього в моєму серці дещо залишилося і я розповів про це Посланцю Аллага y, на що він сказав: «Ти вбив його після того, як він сказав «Немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага?!!» Я відповів: «О Посланець Аллага, він сказав це лише через острах бути вбитим». На що Пророк s сказав: «Чи розкрив ти його серце, що б дізнатися про це?» І він не переставав повторювати мені це доти, поки я не подумав, що в той день мені знову потрібно прийняти іслам».
Таким чином, висновки про людину слід робити на основі зовнішніх ознак.
У разі примусу, аби врятувати власне життя або здоров’я, немає гріха в тому, щоб поступитися деякими релігійними принципами. Всевишній Аллаг говорить: Гнiв Аллага й велика кара спiткає тих, хто залишив вiру в Аллага пiсля того, як її мав. Виняток — тi, якi були змушенi так зробити, але серце їхнє знаходило спокiй у вiрi — але ж не тi, хто сам розкрив свої груди невiр’ю! (Коран, 16:106)
Це було приписано, щоб мусульманин не відчував душевного занепокоєння. Наприклад, Аммара ібн Ясіра (хай буде вдоволений ним Аллаг) одного разу захопили багатобожники і не залишили в спокої, доки він не насварив словами Пророка s і не згадав добрим словом їх богів. Лише після цього вони його відпустили. Коли ж він прийшов до Посланця Аллага s, той у нього запитав: «Що з тобою трапилося?» Аммар відповів: «Зло, о Посланець Аллага! Клянуся Аллагом, мене не відпустили, поки я не відрікся від тебе і добре не відгукнувся про їх богів!» Пророк s сказав: «А яким було твоє серце?» Аммар сказав: «Воно було переконаним в вірі». Тоді Пророк s сказав: «Якщо вони повторять це з тобою знову, то і ти повтори».
Це є дозволеним, аби мусульманин міг уникнути тілесного покарання, яке сталося з Білялом (хай буде вдоволений ним Аллаг). Передається від Абд Аллага ібн Мас`уда (хай буде вдоволений ним Аллаг), який сказав: «Першими, хто відкрито заявив про своє прийняття ісламу були семеро: Посланець Аллага y, Абу Бакр, Аммар, його мати Сумая, Сугейб, Біляль і аль-Мікдад. Аллаг захистив Посланця Аллага y його дядьком, Абу Талібом. Абу Бакра Аллаг захистив його народом. А що ж стосується інших, то їх схопили багатобожники, одягли на них залізні кайдани і залишили під палючим сонцем. Всі зробили те, що від них вимагали багатобожники, окрім Біляля. Заради Аллага його життя і його народ не були варті нічого для нього. Тому вони схопили його і кинули на посміховисько своїм дітям. А потім, зв’язавши його мотузкою, почали водити по вулицях Мекки, але він повторював: "Один, Єдиний!»
Іслам звільнив людську душу від поклоніння не Аллагу, ким би не був об’єкт поклоніння: відправленим пророком чи наближеним ангелом. Це було досягнуто за рахунок того, що іслам плекав віру в душі мусульманина. Тому у нього немає страху ні перед ким, крім Аллага; ніхто не в силах принести користь або завдати шкоди, крім Аллага; ніхто не в силах відняти або дати, крім як за бажанням Аллага і з Його Волі. Всевишній Аллаг говорить: Замiсть Нього вони беруть собi богами тих, якi нiчого не творять, але створенi самi; тих, якi не мають влади завдати собi шкоди чи принести користь; тих, якi не мають влади нi над смертю, нi над життям, нi над воскресiнням! (Коран, 25:3)
Все – в Руках Аллага, Царя царів. Всевишній говорить: Якщо Аллаг торкнеться тебе лихом, то нiхто не вiдверне цього, крiм Нього! А якщо Вiн торкнеться тебе добром, так Вiн спроможний на кожну рiч! (Коран, 6:17)
Іслам обрізав всі шляхи, що ведуть до обожнювання особистостей. Саме тому Посланець Аллага Мухаммад y – володар високого і почесного місця перед Аллагом – пояснив, що він – лише людина, така сама як і інші люди. Так що ж вже казати про інших людей? Всевишній Аллаг говорить: Скажи: «Я не маю влади зробити собi добро чи заподiяти шкоду, хiба що побажає цього Аллаг. Якби я знав потаємне, то примножив би собi добро, а зло не торкнулося б мене. Воiстину, я — застерiгач i добрий вiсник для вiруючих людей!» (Коран, 7:188)
Переконання мусульманина в тому, що Аллаг наказав до справедливого відношення щодо всіх людей, не дивлячись на їх релігію, колір шкіри і соціальне становище. Всевишній Аллаг говорить: Воiстину, Аллаг закликає до справедливостi, добрих справ i пiдтримки родичiв. Вiн забороняє мерзотне, вiдразне й нечестиве. I Вiн повчає вас — можливо, будете пам’ятати ви! (Коран, 16:90)
Справедливе ставлення необхідно виявляти як до близької людини, так і до незнайомої. Всевишній Аллаг говорить: I не наближайтеся до майна сироти, хiба для його ж блага, поки 91 не досягне вiн зрiлостi. Наповнюйте мiру й вагу справедливо! Ми не вимагаємо вiд людини понад її можливостi. I коли ви щось говорите, будьте справедливi, навiть якщо йдеться про вашого родича. Виконуйте завiт Аллага. Вiн заповiв це вам — можливо, замислитеся ви! (Коран, 6:152)
Справедливе ставлення необхідно виявляти як в стані вдоволення, так і в стані гніву; як до мусульманина, так і до немусульманина. Всевишній Аллаг говорить: О ви, якi увiрували! Будьте стiйкими у вiрi в Аллага, свiдчiть справедливо i нехай ненависть ваша до iнших не веде до несправедливостi. Тримайтеся справедливостi, бо вона ближча до богобоязливостi. (Коран, 5:8)
Переконання мусульманина в тому, що Аллаг вшанував все людство й підніс його над багатьма Своїми створіннями, незалежно від релігії, кольору шкіри, статі і положення. Всевишній Аллаг говорить: Ми пошанували синiв Адама й дозволили їм пересуватися сушею та морем, надiлили їх благами й вiддали їм велику перевагу перед багатьма iншими творiннями! (Коран, 17:70)
Джабір (хай буде вдоволений ним Аллаг) сказав: «Повз нас проходила похоронна процесія і Пророк s підвівся, встали й ми. Ми сказали: «О Посланець Аллага! Це – похоронна процесія іудея», - на що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Коли побачите похоронну процесію, то підведіться» Аль-Бухарі

Великодушність ісламу в сфері законодавства

Законодавство – це шлях, якому слідує людина, аби втілити у життя поставлені цілі та досягти бажаних результатів. Щоб людина могла досягти власної мети, необхідно аби шлях, якому вона слідує, був ясним, чітким, легким і щоб у неї була можливість втілити його в життя, враховуючи людські можливості. Законодавство Ісламу слідує саме таким шляхом. Нижче ми наведемо деякі приклади великодушності ісламу у сфері законодавства.
Шаріатські тексти ісламу прості та легкі. Всевишній Аллаг говорить: “Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається Ним?” (Коран, 54:17)
The textual passages are very clear in their meaning; there is no difficulty in understanding what is meant by the text. If there is a situation where one is in doubt, God directs us to ask those who have knowledge. He says: “I ранiше за тебе Ми вiдсилали чоловiкiв, яким дарували одкровення. Запитайте про це в людей Нагадування, якщо ви не знаєте.” (16:43) :
В ясних шаріатських текстах немає заплутаності. Невід’ємним правом кожного, хто сповідує іслам, є можливість задати питання про те, що його турбує. І в питанні немає гріха. Але право відповідати від імені релігії має не кожний. Навпаки, право давати відповіді в питаннях релігії обмежено вченими ісламу, фахівцями з Шаріату, які глибоко вивчили його тексти, пізнавши і зрозумівши їх зміст. Всевишній Аллаг говорить: “Скажи: «Воiстину, мiй Господь заборонив огиднi вчинки, вiдкритi й прихованi, iншi грiхи й свавiлля, додавання Аллагу рiвних, про яких Вiн не зiслав жодного доказу, а ще — коли говорите ви про Аллага те, чого не знаєте!»” (Коран, 7:33)
Наприклад, якщо хтось захворів, то він йде до лікаря, а не до інженера або хлібороба. Слово, сказане в релігійних питаннях без знання, вважається в ісламі одним із великих гріхів. Адже той, хто сказав про релігію без знання, може дозволити заборонене або заборонити дозволене; не дотримати чиїхось прав або особисто потрапити в скрутне становище. Всевишній Аллаг говорить:
Посланець Аллага y пояснив згубні наслідки пошуку відповіді на релігійні питання не у знавців релігії. Він сказав: «Воістину, Аллаг не забере знання, вихоплюючи його з людей. Він забере знання через смерть вчених. Коли не залишиться жодного вченого, людьми керуватимуть неосвічені ватажки. Їх будуть питати, а вони будуть судити без знання. Таким чином, вони будуть збиті з прямого шляху і зіб’ють з нього інших» (Аль-Бухарі) . В ісламі не існує прихованих тем, в які потрібно просто вірити і про які не можна питати, крім тих, які людський розум не в змозі зрозуміти. До таких питань належить знання потаємного, які нам не роз’яснив наш Господь. Для слабкого людського розуму немає жодної користі і можливості пізнати це. Всевишній Аллаг говорить:”
«Запитують тебе про дух. Скажи: «Дух виникає за наказом Господа мого. Але вам дано дуже мало знання про це!» (Коран, 17:85)
Також Всевишній говорить: “Тебезапитують про Час: «Коли настане вiн?» Скажи: «Знання про це — в Господа мого! Не вiдкриє часу його нiхто, крiм Нього. Важкий вiн для небес i для землi! Прийде вiн раптово!» Тебе питають, наче тобi про це вiдомо. Скажи: «Знання про це — в Аллага, але ж бiльшiсть людей про це не вiдає!» (Коран, 7:187)
А що ж стосується тих прихованих питань, в знанні яких є для розуму користь, то Всевишній Господь роз’яснив їх нам мовою Свого Пророка s. До них належать такі питання, як Рай, Пекло, розрахунок за звершені справи, повідомлення про попередні народи та їх пророків, з яких ми маємо брати приклад. Всевишній Аллаг говорить: “Я попередив вас про палаючий вогонь, увiйде в нього той найнещаснiший, який вважає правду за оману та вiдвертається.” (Коран, 92:14-16)
Шаріатські тексти ісламу є божественними, адже їх джерелом є Творець. Перед цими текстами рівні всі: правитель і підлеглий, багатий і бідний, знатний і простолюдин, білий і чорний – ніхто не має права порушувати ці тексти, ким би він не був. Всевишній Аллаг говорить: “Вiруючий та вiруюча не повиннi приймати рiшення в якiйсь справi, коли Аллаг i Його Посланець уже вирiшили це. А хто чинить непослух Аллагу та Його Посланцю, той перебуває в явнiй оманi!” (Коран, 33:36)

Всевишній зобов’язав всіх виконувати і поважати ці закони: як правителя, так і підлеглого. Всевишній Аллаг говорить: “Слова вiруючих, коли їх кличуть до Аллага та ого Посланця, такi: «Слухаємо та коримось!» Саме вони й матимуть успiх!” (Коран, 24:51)
В ісламі ніхто з людей не володіє абсолютною владою. Навіть правління правителя обмежене межами Шаріата. Це і є великодушністю ісламу, адже, в такому випадку, не залишається місця для абсолютного панування, тиранії і несправедливості. Але якщо правитель порушить межі Шаріату, то його підлеглі не мають коритися йому в цьому. Посланець Аллага s сказав: “«Мусульманин зобов’язаний слухатися і коритися в тому, що він любить чи не любить, крім випадків, коли йому наказують непослух Аллага. І якщо йому наказують непослух Аллага, то, в такому випадку, не слід слухатись та коритись»” (Аль-Бухарі)
Таким чином, іслам зберіг права, а також загальні і приватні свободи, віддаливши джерела законодавства від обмежених пристрастей «законотворців», чиї «закони» є результатом особистих амбіцій. А що ж стосується інших другорядних питань, то ісламське законодавство не втручається в них. Воно залишає перед мусульманами двері відкритими, аби вони змогли встановити системи і правила відповідно до їх положення і врахувавши загальну користь, яка існує в будь- якому часі і місці. За умови, що ці системи і правила не будуть суперечити засадам і основним принципам ісламу.
Закони і принципи ісламу затверджено божественним шляхом. Їм не властиві спотворення або заміна. Ці закони не походять від людини, якій характерна обмеженість, помилки і схильність до впливу зовнішніх факторів, як культура, спадщина чи суспільство. Джерелом законів ісламу є Творець всіх творінь, Який знає, що для них корисно. Саме Він керує усіма їхніми справами. У жодної людини, якого б високого ступеню вона не досягла, не має права суперечити цим законам або змінювати їх. Ісламські закони бережуть права всіх творінь і ґрунтуються на принципі легкості і великодушності. Всевишній говорить: “Невже прагнуть вони суду часiв невiгластва Хто ж кращий за Аллага в судi для людей твердо вiруючих.” (Коран, 5:50)
В ісламі не існує окремої касти духовної влади, яка є у релігійних діячів в інших релігіях. Іслам зруйнував всі види посередництва між Аллагом і Його рабами, осуджуючи багатобожників, які взяли собі посередників в поклонінні Аллагу. Всевишній говорить, розповідаючи про них: “Чи не Аллагу належить щира релiгiя А тi, якi беруть собi помiчникiв замiсть Нього, говорять: «Ми поклоняємося їмлише для того, щоб вони наблизили нас до Аллага!» Воiстину, Аллаг розсудить мiж ними в тому, про що вони сперечалися! Воiстину, Аллаг не веде прямим шляхом тих, якi брешуть, якi не вiрують!” (Коран, 39:3)
Всевишній пояснив сутність подібних посередників і те, що вони не принесуть жодної користі, нічим не зашкодять і не допоможуть. Навпаки, всі вони є такими ж створіннями, як і ті, хто звертаються до них. Всевишній говорить: “Воiстину, тi, кого ви кличете замiсть Аллага — раби, подiбнi до вас. Тож покличте їх, нехай вони дадуть вам вiдповiдь, якщо ви говорите правду!” (Коран, 7:194)
Іслам заклав міцні засади прямого зв’язку між Аллагом і Його рабами. Це – абсолютна віра в Аллага, пошук захисту лише у Нього при вирішенні своїх проблем, безпосереднє прохання у Нього про прощення і допомогу, без посередника. Наприклад, той, хто вчинив гріх, хай здійме свої руки і підкориться тільки Аллагу, попросивши у Нього прощення, в будь-якому місці і в будь-який час за будь-яких обставин. Всевишній говорить: “Але хто скоїть зле або буде несправедливим до самого себе, а потiм благатиме прощення у Аллага, той знайде Аллага Прощаючим, Милосердним!” (Коран, 4:110)
В ісламі немає релігійних діячів, які б мали право дозволяти або забороняти щось, прощати гріхи або бути уповноваженими Аллага перед Його рабами. Не існує таких людей, які б мали право вигадувати закони та віровчення для інших, прощати їх; вводити або виводити із Раю, кого забажають. Всього того в ісламі просто не існує, адже право законотворчості належить тільки Єдиному Аллагу. Посланець Аллага y сказав, коментуючи слова Всевишнього Аллага: “Вони беруть собi за Господа, крiм Аллага, своїх учених, ченцiв i Месiю, сина Мар’ям. Але ж їм наказували поклонятися Єдиному Богу! Немає бога, гідного поклоніння, крiм Нього! Пречистий Вiн вiд того, що приписують Йому!” (Коран, 9:31)
«Невже вони вам не забороняли те, що дозволив Аллаг, і ви так само це забороняли? Невже вони вам не дозволяли те, що заборонив Аллаг, і ви це дозволяли? Це і є поклоніння їм» (Ат-Тірмізі)
Принцип адміністративної ради в ісламі (шура). Його було введено для спільного вирішення питань представниками суспільства відповідно до суспільних інтересів. Аби чиїсь особисті інтереси не переважали над інтересами суспільства. Як то кажуть: «Одна голова добре, а дві – краще». Всевишній говорить: “За милiстю вiд Аллага ти був м’який iз ними. Якби ти був грубим чи жорстоким, то вони неодмiнно залишили б тебе. Вибач їм та благай про прощення для них; радься з ними у справах.” (Коран, 3:159)
Відкриття можливості для іджтігада у питаннях, в яких немає однозначних текстів Корану або Сунни. Іслам – це релігія розвитку, адже вона придатна для будь-якого місця та часу. Саме тому іслам прийшов із загальними принципами, основами і всеосяжними правилами, які є затвердженими і не змінюються зі зміною місця або плином часу. Як приклад можна навести питання віровчення та поклоніння – молитва і кількість її ракятів та час звершення; обов’язкова милостиня і її розмір, а також категорії людей, для яких вона є обов’язковою; піст та його час; правила здійснення паломництва, його час і межі. Ті ж питання, які тільки-но з’явилися у сучасному світі, повертаються до Священного Корану: якщо воно є в ньому, то таке законоположення береться, а все інше залишається. Якщо ж цього немає в Корані, то звертаються до достовірної Сунни 18 : якщо воно є в ній, то таке законоположення береться, а все інше залишається. Якщо ж цього немає в Сунні, то з’являється можливість для пошуку і іджтігада праведних вчених, які існують скрізь і в усі часи. За умови, що в цьому пошуку буде врахована загальна користь і він відповідатиме їх часу та суспільству. Це досягається шляхом розгляду неоднозначних аятів Корану і хадісів Сунни і їх порівняння із загальними правилами Шаріату, взятими із Корану та Сунни. Під справжнім іджтігадом не йдеться про слідування бажанням і пристрастям, а мається на увазі досягнення того, у чому є благо для людства, без протиріччя із шаріатськими текстами. Все це для того, аби іслам завжди крокував разом із потребами будь-якого суспільства і часу.
Закриття дверей для релігійної суворості, грубості та надмірності. Слід діяти відповідно до слів Всевишнього: “Аллаг бажає вам полегшення, а не утруднення.” [2:185]
Посланець Аллага y сказав: “«Я застерігаю вас від надмірності в релігії. Адже, воістину, ті, хто жили до вас, були загублені через надмірність у релігії» (Ахмад; ан-Насаї)
Посланець Аллага y вважав грубість і надмірність в релігії відхиленням від його Сунни і Прямого шляху. Повідомляється, що Анас бін Малік (хай буде вдоволений ним Аллаг) сказав: «Одного разу до будинків дружин Пророка s прийшли троє людей, які стали розпитувати про те, як Пророк s поклоняється Аллагу. Коли їм розповіли про це, вони, вочевидь, вважаючи, що це не так вже й багато, сказали: «Як далеко нам до Пророка s, якому прощені і минулі його гріхи, і майбутні!» Потім один з них сказав: «Що стосується мене, то я буду молитися безперервно щоночі». Інший сказав: «Я стану постійно дотримуватися посту». Третій же сказав: «А я буду цуратися жінок і ніколи не одружуся». А через деякий час до них підійшов Посланець Аллага y і запитав: «То це ви казали так-то і так-то? Клянуся Аллагом, я більше вас боюся Аллага, однак в деякі дні я постую, а в інші не роблю цього; я молюся ночами і сплю; а також одружуюся із жінками. А той, хто не бажає слідувати моїй Сунні, не має до мене ніякого відношення! »Посланець Аллага y взяв зі своїх сподвижників обіцянку, що вони будуть триматися помірності. Тим самим він y віддалив їх від крайнощів. (Аль-Бухарі)
Повідомляється, що Абд Аллаг ібн Амр ібн аль-Ас (хай буде вдоволений ним Аллаг) сказав: «Одного разу Посланець Аллага y сказав мені: «О Абд Аллаг, мені повідомили, що ти постуєш вдень і молишся ночами». Я сказав: «Так, О Посланець Аллага» Він сказав: «Не роби так, але іноді постуй, а іноді не дотримуйся посту; молися ночами і спи. Адже, воістину, у твого тіла є на тебе право, і у очей твоїх є на тебе право, і у дружини твоєї є на тебе право, і у гостя твого є на тебе право. І, воістину, досить буде тобі постити три дні щомісяця, адже за кожну добру справу воздасться тобі в десятикратному розмірі, і це дорівнюватиме безперервному посту». Однак я наполягав, а потім був покараний за це. Я сказав: «О Посланець Аллага, воістину, я відчуваю в собі силу!» Він сказав: «Тоді постися, як постив пророк Аллага Дауд (мир йому), але не більше!» Я запитав: «А як постив пророк Аллага Дауд (мир йому)?» Він відповів: «Через день». І коли Абд Аллаг постарів, то часто говорив: «О, якби я прийняв дозвіл Пророка s !» (Аль-Бухарі)
Це не означає, що іслам є релігією, прив’язаною до мирського життя і зануреною в пристрасті і насолоди без жодних правил. Навпаки, це релігіїя справедливості і поміркованості, якаоб’єднує між духовним і мирським життям так, що жодна зі сторін не переважає над іншою. В ісламі приписано дотримуватися рівноваги між душею та тілом. У разі занурення мусульманина в мирське життя, йому приписано частіше згадувати свої духовні потреби, виконуючи ті види поклоніння, які наказав йому Аллаг. Всевишній Аллаг говорить:
«О ви, якi увiрували! Коли закликають вас на молитву в п’ятницю, то звернiться до згадування Аллага i полиште справи торгiвельнi. Це краще для вас, якщо ви розумiєте!» (Коран, 62:9)
Іслам дозволив насолоджуватися благими речами, але наказав при цьому не виявляти надмірності, аби не зашкодити своєму тілу. Всевишній Аллаг говорить: «Їжте й пийте, але не понад мiру. Воiстину, Вiн не любить тих, якi порушують мiру!» (Коран, 7:31)
Немає жодних протиріч між вимогами релігії та потребами мирського життя. Всевишній Аллаг говорить: «Не буде вам грiха, якщо у цей час ви будете шукати ласки Господа вашого! А коли ви повернетесь з Арафату, то згадуйте Аллага у Забороненому мiсцi! Згадуйте Його — те, як Вiн вказав вам прямий шлях, тодi як ранiше ви були тими, хто заблукав!» (Коран, 2:198)
Якщо мусульманин боїться загибелі, то йому дозволено – в міру необхідності – зробити заборонене або з’їсти чи випити те, що заборонив Аллаг: мертвечину, кров, свинину, алкоголь. Доказом цього є слова Всевишнього Аллага: «Воiстину, Вiн заборонив вам мертвечину, кров, м’ясо свині i те, що принесено в жертву не заради Аллага. А якщо хто був змушений порушити це, не чинячи непослуху та не зловживаючи, немає тому грiха. Воiстину, Аллаг — Прощаючий, Милосердний!» (Коран, 2:173)
Винагорода за добрі справи багаторазово збільшуються, а за погані справи, людині воздасться по заслугах, але не більше. Всевишній Аллаг говорить: «Хто прийде з добрим вчинком, той матиме десять таких. А хто прийде iз лихим вчинком, тому вiдплатять за нього; i нi з ким не вчинять несправедливо!» (Коран, 6:160)